Вплив оперативного втручання на протеолітичну активність крові при варикозній хворобі нижніх кінцівок

Анотація

Варикозна хвороба нижніх кінцівок (ВХНК) у стадії хронічної венозної недостатності (ХВН) супроводжується порушенням протеолітичного балансу у венозній стінці, що опосередковано дисбалансом матриксних металопротеїназ (MMP) та їх тканинних інгібіторів (TIMP). Одним із ключових учасників цього процесу є MMP-2 та TIMP-4, співвідношення яких може бути маркером деструкції екстрацелюлярного матриксу.

Мета. Дослідити зміни рівнів MMP-2, TIMP-4 та їх співвідношення до та після хірургічного втручання при ВХНК, а також порівняти ефективність різних методик оперативного лікування.

Матеріали та методи. Дослідження проведене на базі кафедри факультетської хірургії і онкології та кафедри токсикологічної та неорганічної хімії Запорізького державного медико-фармацевтичного університету. У ньому взяли участь 139 пацієнтів із ВХНК стадії ХВН (CEAP С3–С6), віком 18-75 років, які були розподілені на 3 клінічні групи залежно від обсягу хірургічного втручання: в 1-шій групі (основна, n=32) виконувалось комбіноване лікування (РЧА + мініфлебектомія + перев’язка перфорантів). 2-га група (група порівняння, n=64) розподілена на 2 підгрупи: у підгрупі 2А проводили ендовенозну РЧА разом із мініфлебектомією притоків без перев’язки перфорантних вен; у групі 2В - ендовенозну РЧА разом із перев’язкою перфорантних вен без мініфлебектомії притоків. Хворим 3-ої групи (група порівняння, n=43) виконувалась тільки РЧА. Контрольну групу складали 30 здорових добровольців. Всім хворим проведені стандартні клініко-лабораторні обстеження, дуплексне сканування вен нижніх кінцівок. Визначення рівнів MMP-2 і TIMP-4 проводили імуноферментним методом (ELISA) до та після лікування.

Результати. До лікування всі пацієнти мали достовірно вищі рівні MMP-2 і нижчі TIMP-4, ніж контрольна група. Після хірургічного втручання у 1-й групі спостерігалось найбільше зниження MMP-2, підвищення TIMP-4 та нормалізація їх співвідношення, що свідчить про ефективне гальмування деструкції венозної стінки. У підгрупі 2А зміни були менш виражені, але достовірні. У підгрупі 2Б та 3-й групі співвідношення MMP-2/TIMP-4 залишалося значуще вищим за норму, що вказує на неповну ефективність втручання.

Висновки. Найефективніше зменшення протеолітичної активності та нормалізація інгібіторного потенціалу досягається при комбінованому хірургічному лікуванні ВХНК. Визначення динаміки MMP-2, TIMP-4 та їх співвідношення може слугувати лабораторним критерієм ефективності усунення патофізіологічного компонента ХВН. Застосування лише РЧА як моновтручання або її комбінації з одним етапом лікування має менш виражений вплив на біомаркери ремоделювання венозної стінки.