Алгоритм ведення пацієнтів з ішемічною хворобою серця та кадіо-ренальним-метаболічним синдромом

Анотація

Кардіо-ренальний-метаболічний синдром (КРМС) є найбільш небезпечним станом, що поєднує серцеву недостатність, хронічну хворобу нирок та цукровий діабет 2 типу, оскільки він об’єднує коморбідності, кожна з яких є потужним протромботичним чинником.

Мета. Оцінка прогностичного впливу використання нового алгоритму ведення пацієнтів з ІХС та КРМС протягом 5-річного терміну спостереження.

Матеріали та методи. В проспективне дослідження було включено 377 пацієнтів з ІХС та кардіо-ренально-метаболічним синдромом. Пацієнти пройшли інвазивну коронарографію. При незначних коронарних ураженнях проводили визначення індексу резистентності коронарних артерій (іРКК) для встановлення діагнозу мікроваскулярної стенокардії, яка лікувалась медикаментозно. При односудинному стенозуючому вінцевому ураженні виконували ЧКВ. При дво- або трисудинному ураженні проводили ЧКВ або АКШ/ МКШ залежно від показників шкали Syntax Score. Спостереження за пацієнтами тривало протягом 5 років з моменту первинної госпіталізації.

Результати. Загальна кількість досягнення кінцевої точки у всій когорті пацієнтів з ІХС та КРМС (серцевосудинна смерть, інфаркт міокарда, необхідність повторної реваскуляризації) склала 104 (30,3%) з 343 пацієнтів, які завершили дослідження. Цікавим є той факт, що з них 79 (76,0%) досягли кінцевої точки дослідження внаслідок утворення нових стенозів у коронарних артеріях. При цьому використання алгоритму вибору тактики реваскуляризації у хворих з ІХС та КРМС лише в 3 (2,7%) з 111 випадків ЧКВ призводило до необхідності повторного втручання через рестеноз попередньо встановлених стентів.

Висновки. У пацієнтів із кардіо-ренально-метаболічним синдромом у 17,5% випадків причиною ІХС є мікроваскулярна стенокардія, тоді як у 82,5% – стенозуючий атеросклероз коронарних судин. Ризик рецидиву стенокардії у пацієнтів з ІХС та КРМС протягом 5 років після первинного лікування становить 30,3%, з яких у 76,0% випадків рецидиви спричинені утворенням нових уражень коронарних артерій. Використання запропонованого алгоритму тактики реваскуляризації міокарда у хворих на ІХС та КРМС дозволяє досягти частоти значимого рестенозу попередньо встановлених коронарних стентів лише у 2,7% випадків протягом 5-річного катамнезу.