Диференційований підхід до оцінки біомаркерів залежно від фенотипу серцевої недостатності
Анотація
Мета. Визначити прогностичну цінність рівнів NT-proBNP, BNP, ST2, галектину-3 та їх співвідношень у пацієнтів із СН залежно від фенотипу ФВ ЛШ (HFrEF, HFmrEF, HFpEF) щодо ризику повторних госпіталізацій та однорічної смертності.
Матеріали та методи. Проспективне дослідження за участю 398 пацієнтів (віком 45–65 років), госпіталізованих із декомпенсацією СН. Пацієнти були розподілені на три групи: HFrEF (≤40%, n=167), HFmrEF (41–49%, n=133) та HFpEF (≥50%, n=98). Рівні біомаркерів визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА). Основними кінцевими точками були повторна госпіталізація та смертність протягом року.
Результати. Пацієнти з HFrEF мали вищу частоту IV ФК за NYHA (21,0%, p=0,0001), фібриляції передсердь (70,1%, p=0,0001) та однорічної смертності (12,0%, p=0,0001) порівняно з HFmrEF та HFpEF. У групі HFrEF виявлено підвищені рівні NT-proBNP (+16,2%, p=0,015) та ST2 (43,0 [38,3–47,3] нг/мл, p=0,004). Ризик повторної госпіталізації у HFrEF зростав при рівні NT-proBNP >843,0 пг/мл (ВШ=1,82, 95% ДІ: 1,37–2,41, p<0,0001) та NT-proBNP/ST2 >21,61 (p<0,0001). У групах HFmrEF та HFpEF найбільш значущими предикторами повторної госпіталізації були BNP (≥86,18 пг/мл, p=0,019) та галектин-3 (>2,15 нг/мл, p=0,0047).
Висновки. Різні фенотипи СН мають специфічні профілі біомаркерів, що асоціюються з ризиком повторної госпіталізації та смертності. Співвідношення NT-proBNP/ST2 та NT-proBNP/BNP мають високу прогностичну цінність при HFrEF, тоді як BNP та галектин-3 є ключовими маркерами для HFmrEF та HFpEF. Отримані результати підкреслюють необхідність фенотип-орієнтованого підходу до оцінки біомаркерів для персоналізованого ведення пацієнтів із СН.
Посилання
2. Merino-Merino A, Gonzalez-Bernal J, Fernandez-Zoppino D, Saez-Maleta R, Perez-Rivera JA. The Role of Galectin-3 and ST2 in Cardiology: A Short Review. Biomolecules. 2021;11(8):1167. https://doi.org/10.3390/biom11081167
3. Sarhene M, Wang Y, Wei J, Huang Y, Li M, Li L, et al. Biomarkers in heart failure: the past, current and future. Heart Fail Rev. 2019;24(6):867-903. doi:10.1007/s10741-019-09807-z DO I: 10.1007/s10741-019-09807-z
4. Berezin AE, Berezin AA. Biomarkers in Heart Failure: From Research to Clinical Practice. Ann Lab Med. 2023;43(3):225-36. https://doi.org/10.1007/s10741-019-09807-z
5. Yancy CW, Jessup M, Bozkurt B, et al. 2022 AHA/ACC/HFSA Guideline for the Management of Heart Failure: A report of the American College of Cardiology/American Heart Association Joint Committee on Clinical Practice Guidelines. J Am Coll Cardiol. 2022;79(17):e263–e421. https://doi.org/10.1016/j.jacc.2021.12.012
6. Zhong X, Li X, He J, Xu Q, Yuan J, Chen R. ST2 in heart failure: A comprehensive review. Front Cardiovasc Med. 2022;9:841587. https://doi.org/10.3389/fcvm.2021.685904
7. Karayannis G, Triposkiadis F, Skoularigis J, Georgoulias P, Butler J, Giamouzis G. The emerging role of Galectin-3 and ST2 in heart failure: practical considerations and pitfalls using novel biomarkers. Curr Heart Fail Rep. 2013;10(4):441– 9. https://doi.org/10.1007/s11897-013-0169-1
8. Eggers KM, Lindahl B, Venge P, Lind L. B-type natriuretic peptides and their relation to cardiovascular structure and function in a population-based sample of subjects aged 70 years. Am J Cardiol. 2009;103(7):1032–8. https://doi.org/10.1016/j.amjcard.2008.12.014
9. Amin HZ, Amin LZ, Wijaya IP. Galectin-3: a novel biomarker for the prognosis of heart failure. Clujul Med. 2017;90(2):129–32. https://doi.org/10.15386/cjmed-751
