Вплив застосування активаційного 3D-картування на рентгенонавантаження пацієнта при радіочастотній абляції типового тріпотіння передсердь

Анотація

Суправентрикулярні макрореентрі тахіаритмії займають провідні місця серед усіх видів тахіаритмій. Найпоширенішим у цій категорії є типове тріпотіння передсердь (ТП). Це порушення ритму серця справляє негативний вплив на якість життя пацієнтів. Ускладнення можуть призвести до інвалідизації та летальних наслідків через можливі тромбоемболії. Медикаментозне лікування ТП є обмеженим за ефективністю. Основним методом втручання є катетерна радіочастотна абляція (РЧА). Стандартно РЧА типового ТП виконують без використання систем навігації під контролем рентгеноскопії. Проте це призводить до підвищеного опромінення як пацієнта, так і медичного персоналу. Сучасні технології в інвазивній електрофізіології дозволяють створювати анатомічну модель серця і відтворювати поширення електричного збудження. Проте залишається відкритим питання доцільності рутинного використання додаткових методик навігації.

Мета – порівняти показники тривалості РЧА типового ТП та променевого навантаження при використанні анатомічного та анатомо-активаційного картування.

Матеріали та методи. Ця робота ґрунтується на аналізі результатів лікування 53 пацієнтів у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова з 2014 по 2023 рік, яким проводили радіочастотну ізоляцію легеневих вен та симультанну абляцію тріпотіння передсердь. Анатомічне та активаційне картування ТП проводили в контрольний час після ізоляції легеневих вен. Залежно від методів візуалізації пацієнтів було розділено на дві групи. У групу І увійшли 27 пацієнтів, у яких створювали анатомічну модель правого передсердя. У групу ІІ – 26 пацієнтів, яким проводили анатомічне та активаційне картування.

Результати. У всіх пацієнтів було досягнуто критеріїв ефективності двонаправленого блоку проведення через каво-трикуспідальний істмус (КТІ). У групі І загальна тривалість підтвердження діагнозу та побудови анатомічної моделі становила 312 ± 26 секунд. Середній час до моменту зупинки ТП та відновлення синусового ритму сягав 230 ± 19 секунд. Середній час тривалості процедури – 41,5 ± 3,5 хвилини, середній час використання рентгеноскопії – 120 ± 10 секунд, середній показник дози-площі (DAP, Dose Area Product) – 15 ± 1,3 Гр·см². У групі ІІ середній час створення 3D активаційної моделі правого передсердя та верифікації діагнозу становив 748 ± 65 секунд. Середній час від першої аплікації до зупинки тахікардії – 227 ± 20 секунд. Середній час тривалості процедури – 55 ± 4,7 хвилини, рентген-час – 93 ± 8 секунди, середній DAP – 13 ± 1,1 Гр·см². Тривалість процедури у групі ІІ була достовірно більшою (p = 0,03), а використання рентгену та рівень радіаційного навантаження не мало статистично значущої різниці (p = 0,31) між групами спостереження.

Висновки. Використання електроанатомічного картування збільшує час процедури на 24,5 % і не дає суттєвої переваги в зменшенні рентгенівського навантаження. Використання навігаційної системи при РЧА КТІ рекомендоване при супутньому радикальному лікуванні складних суправентрикулярних аритмій, зокрема фібриляції передсердь.