Особливості використання програми оптимізованого фізичного навантаження в реабілітації хворих з ішемічною хворобою серця

Анотація

Мультисимптомність ішемічної хвороби серця (ІХС) залишається провідною проблемою в кардіо-логії. Здатність людини виконувати фізичну роботу визначає якість її життя, особливо у пацієнтів із наявними симптомами ураження серцево-судиної системи. Найдосконалішим підходом у фізичній реабілітації хворих з ІХС є використання показників ергометричного тестування.

Мета – вивчити вплив розробленої методики велотренувань на показники велоергометрії у хворих на ІХС.

Матеріали та методи. Обстежено 65 чоловіків з ІХС, стабільною стенокардією І–ІІ функціонального класу, ві-ком від 32 до 60 років, у середньому 44,6 ± 1,39 роки. Діагноз встановлено на підставі даних клініки, електрокар-діограми та лабораторного дослідження відповідно до загальноприйнятих критеріїв Європейського товариства кардіологів.

Результати. Оцінювання результатів лікування проводили через 2 тижні після завершення програми фізич-ної реабілітації. Якісне оцінювання здійснювали за допомогою ергометричного тесту з реєстрацією біоелек-тричних потенціалів серця у 12 відведеннях. Критеріями скасування тесту були загальноприйняті положення, засновані на рекомендаціях ВООЗ.

Під час розробки програми фізичної реабілітації та прогнозування термінів функціонального відновлення необхідно враховувати кілька факторів, які суттєво впливають на рухову активність пацієнта та визначають темп і результат реабілітаційного процесу загалом. Тривалі регулярні фізичні навантаження у пацієнтів з ІХС з обмеженим коронарним резервом впливають на механізми регуляції серцевої функції, синхронізації та опти-мізації діяльності м’язової, серцево-судинної та дихальної систем. Систематичні тренування скорочують обсяг медикаментозної терапії та можуть покращити якість життя пацієнтів.

Висновки. Використання запропонованого індивідуалізованого рівномірно-інтервального тренування на велоергометрі, у поєднанні з прийманням малату цитруліну, призводить до достовірного досягнення підвищен-ня толерантності до фізичного навантаження, нормалізації частоти серцевих скорочень, збільшення тривалості роботи, загального обсягу виконаної роботи, індексу інотропного резерву, оптимізації коронарного кровообігу та покращення біоенергетичного обміну в міокарді.