Закрита травма серця: огляд літератури та серія клінічних випадків бойової травми

Анотація

Мета – аналіз причин, діагностики та методів лікування закритих травм серця на прикладах літературних джерел і власних клінічних випадків.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну призвело до масштабних бойових дій. Ця війна не лише змінила геополітичну ситуацію в Європі, а й поставила перед медичною спільнотою нові виклики, зокрема в галузі військової медицини. Серед багатьох типів бойових травм особливу увагу привертає травма серця, яка може бути як відкритою, так і закритою. Хоча обидва види травм є небезпечними для життя, саме закрита травма серця набуває більшої актуальності в умовах сучасної війни. Закрита травма серця досить часто може супроводжувати будь-які травми грудної клітки, мати прихований перебіг, а її реальна поширеність перевищує кількість діагностованих випадків. Серед закритих травм серця струс серця супроводжується найменшими пошкодженнями структур та найлегшими наслідками, в той час як розрив серця – яскравою клінічною картиною, вкрай важким перебігом та часто летальними наслідками. Найчастіше при травмі грудної клітки виникає забій серця. Діагностика забою серця на догоспітальному етапі викликає труднощі, пов’язані з умовами, в яких відбувається збір анамнезу та огляд хворого: дефіцит часу, порушена свідомість потерпілого (наприклад, при поєднанні з черепномозковою травмою), відсутність додаткових лабораторно-інструментальних діагностичних методів, а також різний рівень підготовки медичного персоналу. У статті представлено детальну характеристику видів закритої травми серця, клініко-лабораторні та інструментальні характеристики кожного із видів, а також узагальнену схему лікувальної тактики. Крім того, наведено три клінічні випадки забою серця із різною вираженістю клінічної картини.

Висновок. В умовах сучасної війни закрита травма серця становить більшу актуальність порівняно з відкритою. Це вимагає від військових медиків та цивільних лікарів підвищеної уваги до можливої наявності такого типу ушкоджень, вдосконалення підходів до діагностики та лікування, а також розробки ефективних протоколів надання допомоги в польових умовах.