Порівняння ефективності методів стентування відкритої артеріальної протоки та накладання системно-легеневого анастомозу в новонароджених з дуктус-залежним легеневим кровотоком

Анотація

У новонароджених, що мають вроджену ваду серця з дуктус-залежним легеневим кровотоком першим етапом паліативного втручання може бути накладання системно-легеневого анастомозу (СЛА) чи стентування відкритої артеріальної протоки (ВАП). Накладання СЛА є традиційним методом, проте тенденція до мінімізування об’єму та інвазивності хірургічних втручань створює умови для використання методики стентування, як методу вибору забезпечення надійного джерела легеневого кровотоку.

Мета – порівняти до- та післяопераційні показники, ускладнення та віддалені результати двох груп пацієнтів після накладання СЛА та стентування ВАП.

Матеріали та методи. Це одноцентрове ретроспективне дослідження, проведене у 2015–2023 рр., у якому 82 новонародженим було виконано накладання СЛА, а стентування ВАП – 47 пацієнтам. Вихідні клінічні дані пацієнтів були подібними в обох групах. Рівень сатурації артеріальної крові (SatO₂) був достовірно нижчий у групі стентованої ВАП (група ІІ), ніж у групі СЛА (група І) – 65,7 % ± 11,1 порівняно з 79,2 % ± 10,6 (p < 0,00001). У групі ІІ був вищий відсоток генетичної/супутньої патології – 13 (27,6 %) проти 10 (12,2 %), p = 0,02.

Результати. Серед проаналізованих груп пацієнтів не відзначено статистично достовірної різниці показників клінічного стану в післяопераційному періоді, зокрема: тривалість штучної вентиляції легень становила у групі І – 165,5 ± 94 та групі ІІ – 150 ± 113 год (p = 0,87); перебування у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії – 14 ± 7 та 13,6 ± 9,4 доби (p = 0,76). Однак SatO₂ була вищою у групі І – 81 ± 5,5 %, ніж у групі ІІ – 85 ± 4,6 % (p = 0,02). Перед наступним етапом хірургічної корекції індекс Наката у групі ІІ був достовірно вищим, ніж у групі І (225 ± 87,4 мм²/м² та 168 ± 35,9 мм²/м²) (p = 0,048). Відсоток реоперацій був вищий у групі ІІ (17 (36,1 %) проти 14 (17,1 %)), однак рівень загальної (14,9 % та 26,8 %) та пізньої летальності (9,1 % і 19,5 %) у групі ІІ був нижчим.

Висновок. Враховуючи подібні результати обох груп пацієнтів, стентування може бути ефективною альтернативою збагачення легеневого кровотоку у новонароджених. Через малоінвазивність цей метод може бути опцією вибору для недоношених новонароджених та дітей зі складною коморбідністю. Проте накладання СЛА залишається важливим паліативним втручанням, зокрема при неможливості стентування ВАП та при вроджених вадах серця, що мають складну внутрішньосерцеву анатомію та потребують відтермінування радикальної корекції до старшого віку.