Ремоделювання лівого шлуночка за даними ехокардіографії перед оперативним втручанням у пацієнтів з мітральною недостатністю ішемічного генезу

Анотація

Ішемічна мітральна недостатність (ІМН) – явище динамічне, яке залежить від стану міокарда та умов гемодинаміки. Величина, гемодинамічна значущість та анатомічні причини мітральної недостатності завжди були ключовими питаннями у визначенні показань до хірургічного лікування. У діагностиці хронічної ішемічної недостатності основну увагу приділяють визначенню механізму виникнення регургітації на мітральному клапані (МК) та її гемодинамічним наслідкам.

Мета роботи. Вивчити доопераційні ехокардіографічні характеристики ремоделювання лівого шлуночка, ІМН, а також ретроспективно визначити їх вплив на вибір методу хірургічної корекції ІМН.

Матеріали та методи. У ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України» із січня 2012 по грудень 2019 року хірургічну корекцію мітральної недостатності ішемічного генезу було проведено у 292 хворих. Залежно від методу корекції мітральної недостатності всі пацієнти були поділені на дві групи. У першій групі, в яку увійшов 141 хворий, виконували клапанозберігаючі операції. У другій групі був 151 пацієнт з протезуванням МК. Усім хворим перед втручанням виконували повноцінну ехокардіографію (ЕхоКГ).

Результати та обговорення. У хворих другої групи, яким виконували протезування МК, мали місце достовірно та значно більш виражене ексцентричне ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) у вигляді достовірно більшого кінцево-діастолічного індексу (р = 0,02) та кінцево-систолічного індексу (р = 0,0027) ЛШ з достовірно нижчою глобальною скоротливістю ЛШ, а саме: майже вдвічі більша частка пацієнтів другої групи мали знижену фракцію викиду (ФВ) ЛШ тяжкого ступеня ≤ 30 % (р = 0,047), а середнє значення ФВ ЛШ відповідало помірному (≤ 45 %) зниженню глобальної скоротливості. Водночас більшість хворих у першій групі відповідала помірному та легкому зниженню глобальної скоротливості ЛШ (≥ 35 % та ≥ 45 % відповідно, р = 0,016 за даними середньої ФВ ЛШ у групах) з достовірно вищою пропорцією хворих зі збереженою ФВ ЛШ (р = 0,039). Це призводило до значно вираженого ремоделювання лівих відділів серця у хворих другої групи, що зумовлювало неможливість виконання клапанозберігаючої пластики МК та змушувало вдаватися до його протезування, що збігається з існуючими доказовими даними, які наводять відомі маркери несприятливого прогнозу та зворотного ремоделювання лівих відділів серця при вторинній мітральній регургітації, зокрема ІМН.

Висновки. Достовірно більш виражені ознаки ремоделювання ЛШ та тяжче порушення систолічної функції ЛШ у хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС) спричинюють тяжчу ІМН з більш вираженими морфологічними змінами клапанного апарату МК, що призводить до частішого протезування. Зважаючи на наші дані, у хворих з ІХС, ускладненою значущою ІМН рекомендується більш раннє втручання з метою успішного виконання клапанозберігаючої пластики, що має кращий прогноз порівняно з хворими після протезування МК.