Транслокація передньої стулки мітрального клапана при корекції поєднаних мітрально-аортальних вадах

Анотація

Мета дослідження – вивчення можливостей методики збереження хордо-папілярного апарата мітрального клапана при його протезуванні.

Матеріали та методи. В аналізовану групу включено 257 пацієнтів із поєднаними мітрально-аортальними вадами, які перебували на хірургічному лікуванні в Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України з 01 січня 2006 по 01 січня 2020 року. Крім протезування мітрального клапана (ПМК) у всіх пацієнтів виконано заміну аортального клапана механічним протезом. У пацієнтів мала місце ліва вентрикуломегалія з кінцево-діастолічним об’ємом, що перевищує 300,0 мл. У 97 пацієнтів було виконано ПМК з транслокацією хорд передньої стулки з одночасним повним збереженням задньої стулки мітрального клапана (основна група А). У решти 160 пацієнтів було виконано ПМК без збереження підклапанного хордо-папілярного континуума (група порівняння Б).

У групу А включено 97 хворих, яким було виконано ПМК з приводу мітральної вади зі збереженням нативних структур мітрального клапана методом блокової транслокації хорд передньої стулки.

Серед 97 прооперованих пацієнтів на госпітальному етапі померло 2. Ускладнень на госпітальному етапі, пов’язаних з упровадженою методикою, не відзначено. Протезування мітрального клапана зі збереженням хордо-папілярного континуума є обов’язковою процедурою при збільшенні розміру лівого шлуночка (ЛШ), що підтверджується даними ехокардіографії як на госпітальному етапі, так і у віддалений термін.

Результати. Серед 97 прооперованих пацієнтів на госпітальному етапі в групі А (в терміни 30 днів після операції) померло 2 (2,1 %). Динаміка ехокардіографічних показників на етапі 10–11-го післяопераційного дня становила: кінцево-систолічний індекс ЛШ (мл/м 2) – 88,4 ± 11,1 (до операції), 69,4 ± 8,2 (після операції) і 49,4 ± 7,2 (віддалений період); фракція викиду ЛШ – 0,52 ± 0,03 (до операції), 0,55 ± 0,03 (після операції) і 0,57 ± 0,03 (від- далений період); діаметр лівого передсердя (ЛП) – 62,2 ± 4,5 мм (до операції), 49,5 ± 1,7 мм (після операції) і 50,5 ± 1,5 мм (віддалений період); діастолічний градієнт на мітральному протезі – 13,2 ± 2,4 мм рт. ст. У віддалений період пацієнти перебували під спостереженням у середньому протягом 8,2 ± 2,4 року.

У групі Б серед 160 прооперованих пацієнтів на госпітальному етапі померло 5 (3,1 %). Динаміка ехокардіографічних показників на етапі 10–11-го післяопераційного дня становила: кінцево-систолічний індекс ЛШ (мл/м 2) – 89,4 ± 11,5 (до операції), 76,4 ± 9,2 (після операції) і 62,4 ± 7,2 (віддалений період); фракція викиду ЛШ – 0,52 ± 0,03 (до операції), 0,54 ± 0,03 (після операції) і 0,55 ± 0,03 (віддалений період); діаметр ЛП (некоригований) – 63,2 ± 3,5 мм (до операції), 60,5 ± 1,7 мм (після операції) і 64,5 ± 2,7 мм (віддалений період), діастолічний градієнт на мітральному протезі – 12,7 ± 2,4 мм рт. ст.