Міні-інвазивне багатосудинне коронарне шунтування в умовах штучного кровообігу: аналіз ранніх результатів та опанування методики
Анотація
Мета роботи – проаналізувати ранні результати даної методики порівняно із загальноприйнятою методикою аортокоронарного шунтування в умовах штучного кровообігу, а також оцінити рівень опанування методики міні-інвазивного коронарного шунтування в умовах штучного кровообігу на основі порівняння хірургічного досвіду перших 30 послідовних прооперованих пацієнтів із 30 наступними.
Матеріали та методи. Проаналізовано дані 60 послідовно прооперованих пацієнтів за методикою міні-інвазивного коронарного шунтування в умовах штучного кровообігу за період із липня 2017 року по лютий 2018 року та 30 послідовно прооперованих пацієнтів за загальноприйнятою методикою аортокоронарного шунтування в умовах штучного кровообігу за період із січня 2017 року по червень 2017 року.
Результати та обговорення. За період дослідження не було летальних випадків, значних ускладнень та ревізії післяопераційної рани з приводу кровотечі. Конверсія до серединної стернотомії відсутня в обох групах міні-інвазивного багатосудинного коронарного шунтування. Час операції у групі пізнього досвіду зменшився і склав 247,8±37,3 хв. порівняно з 276,2±48,5 хв. у групі раннього досвіду, р<0,05. Час операції, час штучного кровообігу був статистично значущо більшим у групі пізнього досвіду – 247,8±37,3 хв. та 131±26,5 хв. на противагу 222±28 хв. та 93,1±20,8 хв. у групі серединної стернотомії, р<0,05. Тривалість госпіталізації скоротилася у групі пізнього досвіду – 5,6±1,1 днів порівняно із серединною стернотомією – 6,7±1,2 днів, p≤0,001.
Висновки. Міні-інвазивне багатосудинне коронарне шунтування в умовах штучного кровообігу є безпечним та ефективним методом хірургічного лікування ІХС. За час впровадження та освоєння методики не було летальних випадків і великих післяопераційних серцевих ускладнень. Досвід 30 операцій є достатнім для опанування методики, щоб основні інтраопераційні показники збігалися з результатами при стандартній методиці аортокоронарного шунтування через серединну стернотомію. Час перебування в стаціонарі в групі міні-інвазивного шунтування менший порівняно з групою серединної стернотомії.
Посилання
2. Langer, N. and Argenziano, M. (2016). Minimally Invasive Cardiovascular Surgery: Incisions and Approaches // Methodist DeBakey Cardiovascular Journal. – 2016. – Vol. 12 (1). – P. 4–9.
3. Port-access coronary artery bypass grafting: technique and comparative results / Groh M. A., Sutherland S. E., Burton H. G. et al. // Ann Thorac Surg. – 1999. – Vol. 68 (4). – P. 1506–1508.
4. The Dresden approach for complete multivessel revascularisation / Gulielmos V., Brandt M., Knaut M. et al. // Ann Thorac Surg. – 1999. – Vol. 68. – P. 1502–5.
5. Minimally invasive coronary artery bypass grafting: dual-center experience in 450 consecutive patients / McGinn J. T. Jr., Usman S., Lapierre H. et al. // Circulation. – 2009 Sep 15. – Vol. 120 (11 Suppl). – S78–84.
6. Minimally invasive cardiac surgery coronary artery bypass grafting (MICS CABG): a review of technique and literature / Guo M., Rodriguez M. and Ruel M. / Indian Journal of Thoracic and Cardiovascular Surgery. – 2017. – Vol. 12 (1). – P. 4–9.
7. Left anterior small thoracotomy for minimally invasive coronary artery bypass grafting / D. Reser, T. Holubec, E. Caliskan et al. // Multimedia Manual of Cardio-Thoracic Surgery. – 23 August 2015.
8. Minimally invasive coronary artyery bypass grafting: the mid-term outcomes and learning curve effect / Rodriguez M., Lapierre H., Sohmer B. et al. // Canadian Journal of Cardiology. – 2016. – Vol. 32 (10). – P. 106.
9. Does minimally invasive coronary artery bypass improve outcomes compared to off-pump coronary bypass via sternotomy in patients undergoing coronary artery bypass grafting? / Florisson D., DeBono J., Davies R. and Newcomb A. // Interactive CardioVascular and Thoracic Surgery, 2018 – P. 1–8.
10. Бабляк О. Д., Дем’яненко В. М. Міні-інвазивне багатосудинне коронарне шунтування в умовах передньолатеральної торакотомії // Серце і судини. – 2018. – № 1 (61). – С. 65–69.
