Пренатальна діагностика атріовентрикулярної комунікації в плода як метод прогнозування результату хірургічного лікування вади після народження дитини

Анотація

Атріовентрикулярна комунікація (АВК) є однією з найпоширеніших вроджених вад серця (ВВС), що діагностується пренатально [1–5]. За даними різних досліджень, серед усіх ВВС, діагностованих під час внутрішньоутробного життя плода, АВК становить 17 % [1]. Переривання вагітності та внутрішньоутробна загибель плода значно впливають на цей показник, так як серед усієї вродженої серцевої патології в народжених живими АВК складає лише 4–5 % [2, 4, 5]. Існує багато анатомічних варіантів вади. А часте поєднання вади з додатковими серцевими, позасерцевими та хромосомними аномаліями суттєво впливає як на прогноз для плода з АВК, так і на результат хірургічного лікування вади після народження дитини [5].

Мета. Проаналізувати спектр випадків пренатально діагностованої АВК у плода й оцінити подальший результат хірургічного лікування залежно від анатомічних особливостей вади та асоційованих з нею додаткових серцевих, позасерцевих і хромосомних аномалій.

Матеріали і методи. Із січня 2014 року по грудень 2017 року у відділенні пренатальної діагностики ДУ «НПМЦ ДКК МОЗ України» обстежено 4343 вагітних. Під час проведення фетальної ехокардіографії у 1247 плодів діагностовано ВВС, у 215 (17,2 %) з яких – АВК. Ми проаналізували дані фетальної ехокардіографії у плодів з АВК та порівняли їх з постнатальними даними.

Результати. АВК діагностована у 215 плодів та підтверджена у 120 новонароджених. Середній вік матері склав 29,9 ± 5,4 року (діапазон 17–46). Середній період гестації становив 24,7 ± 4,9 тижня (діапазон 17–39). Каріотип плода на момент первинної консультації був відомий у 45 (20,9 %) випадках, хромосомні аномалії виявлені у 30 (14 %) плодів. АВК без будь-яких інших внутрішньосерцевих вад розвитку відзначалась у 111 (51,6 %) плодів. Позасерцеві аномалії були виявлені в 104 (48,3 %) плодів. У 87 (40,5 %) випадках відбулося переривання вагітності. 120 (55,8 %) вагітностей закінчились строковими пологами та 8 (3,7 %) – внутрішньоутробною загибеллю плода. З 8 випадків внутрішньоутробної загибелі плода в 4 випадках АВК була як ізольована патологія, в інших 4 – у поєднанні з додатковими внутрішньосерцевими вадами розвитку. Із 120 народжених живими немовлят 63 (28,8 %) померли протягом перших місяців життя, не отримавши кардіохірургічної допомоги. Лише 57 (26,5 %) пацієнтам проведено хірургічне лікування. Із 215 плодів з пренатально діагностованою АВК хромосомна патологія спостерігалась у 66 (30,7 %) новонароджених, у 63 (29,3 %) з яких був виявлений синдром Дауна.

Спектр анатомічних варіантів АВК, діагностованих пренатально, суттєво відрізнявся від даних, отриманих після народження дитини, зокрема щодо більшої частоти комплексних внутрішньосерцевих вад розвитку, виявлених під час внутрішньоутробного життя плода. У постнатальному періоді АВК частіше траплялась як ізольований варіант патології.

Висновки. Пренатальна ехокардіографія є загальноприйнятим методом ранньої діагностики АВК з високою чутливістю та специфічністю, що дозволяє обґрунтувати та планувати перинатальну тактику ведення вагітності та хірургічне лікування вади в оптимальні строки. Результати нашого дослідження підтверджують велику різноманітність спектра анатомічних варіантів АВК, виявлених під час внутрішньоутробного життя плода. Часто вади поєднуються з додатковими внутрішньосерцевими вадами, рідше – пов’язані з хромосомними або позасерцевими аномаліями, проте це передбачає менш сприятливий прогноз подальшого хірургічного лікування через наявність додаткової внутрішньосерцевої патології.