Особенности интервенционных вмешательств при хронических коронарных окклюзиях у больных с ишемической болезнью сердца после аортокоронарного шунтирования. Состояние вопроса и собственный опыт

С. М. Фуркало

doi:10.30702/ujcvs/19.3505/033032-036

С. М. Фуркало ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України», м. Київ, Україна

DOI: https://doi.org/10.30702/ujcvs/19.3505/033032-036

Ключові слова: атеросклероз коронарних артерій, аортокоронарне шунтування, хронічні коронарні оклюзії, стентування коронарних артерій

Анотація

Протягом 10 років після аортокоронарного шунтування (АКШ) 60 % венозних шунтів і 90 % трансплантатів внутрішньої грудної артерії (ВГА) залишаються функціонуючими.

Частота прогресування проксимальних стенозів шунтованих артерій до повних оклюзій становить 22 % при використанні ВГА як артеріального анастомозу і 48 % у середньому після застосування аутовенозних трансплантатів. Відповідно до літературних джерел, при багатофакторному аналізі хворі, які перенесли АКШ та піддаються подальшій коронарній ангіопластиці, мають вищий ризик втручання щодо смертності та післяопераційних ускладнень. Якщо реканалізація артерії пройшла успішно, смертність становила 2,6 %, у разі часткового успіху – 5,2 %, а в разі невдачі, летальність досягала 8,2 %.

При втручаннях у хворих після АКШ кращим є реканалізація оклюзій нативних коронарних артерій, ніж аортокоронарних трансплантатів.

У цій роботі представлений аналіз можливих інтервенційних підходів до реканалізації коронарного русла у хворих після АКШ, обговорено власний досвід і практичні напрацювання. Реканалізації хронічних оклюзій коронарних артерій в різний термін після АКШ із загальною технічною ефективністю 75 % зазнали 52 хворих.

Повторну спробу реканалізації ХКО з ефективністю 54,5 % перенесли 11 пацієнтів. Третя спроба була ефективна ще у двох хворих. Таким чином, вторинна ефективність інтервенційних втручань становила близько 88 %. Внутрішньосудинне ультразвукове дослідження застосовано у 3,8 % пацієнтів. Один хворий помер під час втручання внаслідок розриву колатералі при спробі ретроградної реканалізації судини та виникнення «сухої тампонади», що призвело до кардіогенного шоку.

Отже, хронічні оклюзії коронарних артерій після АКШ мають несприятливі характеристики для реканалізації і більш технічно вимогливі, ніж оклюзії артерій без попереднього коронарного шунтування. Ретроградний доступ тут застосовується значно частіше, а ефективність втручання помітно нижча, ніж у первинних пацієнтів. Повторні спроби реканалізації артерії при раніше безуспішній спробі дозволяють істотно поліпшити результати і були ефективні в половині випадків.

Посилання

Alhejily WA, Kong DF, Magnus Ohman E. Retrograde approach to coronary chronic total occlusion via an occluded saphenous bypass graft: a case report. Clin Case Rep. 2013;1(2):54–8. https://doi.org/10.1002/ccr3.23
Brilakis ES, Rao SV, Banerjee S, Goldman S, Shunk KA, Holmes DR Jr, et al. Percutaneous coronary intervention in native arteries versus bypass grafts in prior coronary artery bypass grafting patients: a report from the National Cardiovascular Data Registry. JACC Cardiovasc Interv. 2011;4(8):844–50. https://doi.org/10.1016/j.jcin.2011.03.018
Brilakis ES, Banerjee S, Lombardi WL. Retrograde recanalization of native coronary artery chronic occlusions via acutely occluded vein grafts. Catheter Cardiovasc Interv. 2010;75(1):109–13. https://doi.org/10.1002/ccd.22196
Burke AP, Weber DK, Kolodgie FD, Farb A, Taylor AJ, Virmani R. Pathophysiology of calcium deposition in coronary arteries. Herz. 2001;26(4):239–44.
Touma G, Ramsay D, Weaver J. Chronic total occlusions – Current techniques and future directions. Int J Cardiol Heart Vasc. 2015;7:28–39. https://doi.org/10.1016/j.ijcha.2015.02.002
Galassi AR, Brilakis ES, Boukhris M, Tomasello SD, Sianos G, Karmpaliotis D, et al. Appropriateness of percutaneous revascularization of coronary chronic total occlusions: An overview. Eur Heart J. 2016 Sep;37(35):2692–700. https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehv391
Michael TT, Mogabgab O, Alomar M, Kotsia A, Christopoulos G, Rangan BV, et al. Long-term outcomes of successful chronic total occlusion percutaneous coronary interventions using the antegrade and retrograde approach. J Interv Cardiol. 2014;27:465–71. https://doi.org/10.1111/joic.12149
Sakakura K, Nakano M, Otsuka F, Yahagi K, Kutys R, Ladich E, et al. Comparison of pathology of chronic total occlusion with and without coronary artery bypass graft. Eur Heart J. 2014;35(25):1683–93. https://doi.org/10.1093/eurheartj/eht422
Sekiguchi M, Yamazaki M, Kurabayashi M. Retrograde percutaneous coronary intervention via critically degenerated saphenous vein grafts for chronic total occlusion in native coronary arteries. World Journal of Cardiovascular Diseases. 2013;3(3):261–5. https://doi.org/10.4236/wjcd.2013.33041.
Sianos G, Werner GS, Galassi AR, Papafaklis MI, Escaned J, Hildick-Smith D, et al. Recanalisation of chronic total coronary occlusions: 2012 consensus document from the EuroCTO club. EuroIntervention. 2012;8(1):139–45. https://doi.org/10.4244/EIJV8I1A21
Torii S, Masuda N, Ikari Y. Retrograde approach via left internal mammary artery using a 5 Fr guiding catheter. Cardiovasc Interv Ther. 2016 Apr;31(2):156–60. https://doi.org/10.1007/s12928-015-0333-5
Yang C-F, Chen YM, Chen M-L, Wang, J-H. Successful Revascularization of Chronic Total Occlusion in Native Coronary Arteries through an Occluded Saphenous Bypass Vein Graft: A Retrograde Alternative Approach. Acta Cardiol Sin. 2014;30(5):485–9.
Azzalini L, Ojeda S, Karatasakis A, Maeremans J, Tanabe M, La Manna A, et al. Long-Term Outcomes of Percutaneous Coronary Intervention for Chronic Total Occlusion in Patients Who Have Undergone Coronary Artery Bypass Grafting vs Those Who Have Not. Can J Cardiol. 2018 Mar;34(3):310–8. https://doi.org/10.1016/j.cjca.2017.12.016